«Протидія злочинності на практиці стала
засобом боротьби з тією частиною населення, яку визнано найменш соціально
корисною та потенційно найбільш небезпечною» (Литвинов О.М., Орлов Ю.В. Нариси з кримінології
постмодерну. Харків, «Право», 2019, стр.
50). Події 2010 року. Хід справи, версії та докази детально описані в цьому блозі. У цій справі достатньо молодий (на той час) чоловік був звинувачений у
вбивстві власної матері та племінниці. Захист наполягав на його невинуватості та здійсненні подвійного вбивства іншими особами. Вироки
декілька разів скасовувались, справа направлялась на додаткове розслідування.
Врешті решт чоловік був засуджений до довічного позбавлення волі. Під час
розгляду справи в ЄСПЛ не є предметом дослідження винуватість чи не винуватість заявника,
натомість – чи було провадження проти нього справедливим. Рішення ЄСПЛ в цій
справі цікаве тим, що більшість судової палати, на мій погляд, вирішила її
всупереч власним підходам ЄСПЛ до трактування права на захист за допомогою
адвоката та права на допит свідків обвинувачення. Ця суперечність чудово викривається
в окремій думці одного судді, який виявився в меншості (на даний час, це
мабуть, один із найстарших за віком та досвідченіших суддів ЄСПЛ). Крім того,
мене здивував неправильний, в деяких місцях, виклад фактичних обставин справи
Європейським судом. Захист має намір подати запит на перегляд справи Великою
палатою ЄСПЛ. Ниже публікується текст рішення та окремої думки українською мовою. Оригінал рішення англійською мовою міститься за посиланням: Оригінальний текст. Переклад українською в форматі .pdf за посиланням.
Немає коментарів:
Дописати коментар